«ЛеоКарт» проти «Картки харків'янина»: як розслідування «Громади» про транспортний егоїзм міст дійшло до Кабміну…
Аналітика | 13 липня, 2026 у 20:40 | 2,298 | Автор: Олена Зеленіна

Ілюстрація Pinterest. Колаж Олени Зеленіної.
Наше аналітичне розслідування про «транспортний егоїзм» місцевої влади, яка ділить українців на «своїх» і «чужих», таки пробило чиновницьку стіну в столиці. Матеріал здійняв таку хвилю, що на неї просто не змогли закрити очі «нагорі». Реакція Міністерства розвитку громад та територій України була миттєвою: заступник міністра Сергій Деркач прямо на Конгресі місцевих влад виніс нашу тему на загальнонаціональний рівень.
Нещодавно «Громада груп» буквально розірвала інформаційний простір статтею «Вартість проїзду: чому „транспортний комунізм“ і адресна підтримка однаково б'ють по людях?».

Про що, власне, йшлося в нашій публікації? Ми відкрито заявили, що право на безкоштовний проїзд в Україні давно перетворилося на поле битви між двома крайностями. З одного боку — відчайдушний «транспортний комунізм», який зараз вимиває мільярди з бюджету заблокованого обстрілами Харкова. З іншого — європейська, на перший погляд, модель адресної підтримки, де кожен пасажир і кожна гривня мають бути обліковані.
Громадський транспорт
між «комунізмом» та «егоїзмом»
Нагадаємо, Львів першим в Україні масштабно запустив безготівкову систему «ЛеоКарт» (це схоже на «Картку харків'янина», тільки дуже сувору для іногородніх).
Львівська влада пишається тим, що забезпечила повний облік і справедливість. Але для людей реальність виявилася іншою.
Найболючіша системна помилка — це фактичне скасування пільг для іногородніх. Якщо пенсіонер приїхав до Львова у справах, на лікування чи просто транзитом, державне пенсійне посвідчення в автобусі чи трамваї перетворюється на звичайний папірець. Це чистий муніципальний егоїзм!
Держава на папері пообіцяла людям підтримку, а на практиці громади закрилися у своїх «мушлях». Під час війни, коли мільйони людей стали переселенцями, цей щоденний стрес став просто нестерпним.
Підтверджуючи висновки нашого розслідування, заступник міністра Сергій Деркач вийшов на трибуну засідання «Діалог з громадами» перед півтори тисячами посадовців і прямо визнав: ситуація хаотична.
Сьогодні система пільгового проїзду працює за абсолютно різними правилами в кожній громаді, а єдиного цифрового обліку взагалі немає.

Прикметно, що аналогічні пропозиції щодо ліквідації цього хаосу та подолання «муніципального егоїзму» вже неодноразово звучали в коментарях наших експертів на сторінках «Громади».
Ми давно наголошували: не можна ділити пільговиків на «своїх» і «чужих», потрібні єдині правила гри. Тепер цю ж тезу озвучують і в профільному міністерстві, ставлячи за мету зробити так, щоб кожна поїздка нарешті була чітко підтверджена, порахована і оплачена.
Що нам готує уряд?
Рятувати ситуацію і ламати стару систему планують новим законопроєктом №5651-2.. Його розробники пропонують повністю ліквідувати паперовий хаос та місцеве свавілля за допомогою конкретних нововведень:
Єдині правила для всієї країни. Більше жодне місто не зможе ігнорувати загальнодержавні пільги — правила стануть однаковими як для великого Києва чи Львова, так і для найменшої деокупованої громади.
Єдиний державний реєстр отримувачів пільг. Кожен пільговик буде внесений у загальну базу даних країни, що виключить будь-які суперечки в салоні.
Електронний квиток або спеціальна банківська картка. Паперові книжечки й посвідчення відходять у минуле. Для проїзду в будь-якому місті потрібен буде лише один спокійний «пік» карткою біля валідатора.
Автоматизоване відшкодування. Система сама порахує, скільки саме пільговиків перевіз конкретний водій, і автоматично перерахує йому кошти за фактично виконану роботу — без жодного «ручного» втручання чи урізання коштів.
Чітке розмежування гаманців. Нарешті вирішено, хто саме платить за пасажира: за проїзд ветеранів гроші йтимуть напряму з державного бюджету; за інші категорії платитимуть місцеві бюджети; а за окремих працівників сектору безпеки — їхні власні відомства.

Найважливіше, переконують народ чиновники, — ніхто не забирає у людей їхні пільги і не перекладає всю відповідальність на плечі бідних громад,.
Змінюється лише механізм: замість криків, принижень та поділу на «тутешніх і приїжджих» у салонах пануватиме спокійний європейський сервіс.
Звісно, за один день це не запрацює. Влада заклала перехідний період до 1 липня 2028 року, щоб громади та перевізники встигли закупити техніку, а Мінрозвитку — повністю збудувало цифрову інфраструктуру. Але головне — рух у бік справедливості почався, і потужний поштовх йому дала саме публікація нашого видання.
Поговоримо про підводні камені…
Давайте розберемося з цим «цифровим раєм» тверезо, без чиновницького пафосу. Якщо відкинути красиві слова про справедливість і європейський сервіс, у законопроєкті №5651-2 ховаються міни сповільненої дії. Наші експерти на «Громаді » чудово розуміють, де теорія розіб'ється об сувору українську реальність.
– Законопроєкт гарно розмежовує: за ветеранів платить держава, а за решту (пенсіонерів, людей з інвалідністю тощо) — місцеві бюджети. Але в цьому й криється головна несправедливість, – вважає наш експерт з питань економіки Тимур Теміров. – Багаті міста на кшталт Києва чи Дніпра це потягнуть.
А що робити маленькій, понівеченій обстрілами деокупованій громаді, де бюджет порожній, а пенсіонерів — 70% від усього населення?
Без дотацій з центру автоматизований облік просто зафіксує мільйонні борги громади перед перевізниками. Реформа ризикує породити «бюджетну дискримінацію».
- Електронний квиток і валідатори не з'являються з повітря. Щоб система запрацювала, кожен автобус, тролейбус і кожна приміська маршрутка в країні мають бути обладнані зчитувачами карт, підключеними до інтернету. Наприклад, «ЛеоКарт» — це єдина електронна система оплати проїзду у громадському транспорті Львова, ії створення частково фінансувалося за кредитні кошти Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). Хто за це платитиме на загальнодержавному рівні?
- Якщо приватних перевізників змусять купувати обладнання власним коштом, вони просто закладуть ці витрати у вартість проїзду для звичайних пасажирів або взагалі підуть з маршрутів.
Якщо зі зведеного бюджету, то, як визнали у парламентському Бюджетному комітеті, це вимагатиме значних бюджетних витрат. Але при цьому не визволить місцеві бюджети від дотацій на громадський транспорт.
Ваша аналітикиня також думає про те, що замінити звичне паперове посвідчення на спецкартку чи додаток у смартфоні — для молоді це справа двох хвилин. Для самотньої 80-річної бабусі в глухому селі, де немає банку, щоб отримати цю картку, це перетвориться на квест.
- Хто і як буде верифікувати цих людей? І що робити, якщо система «зависне», інтернет зникне під час блекауту, а валідатор не зчитає картку? Водій знову висадить пасажира?
Створення єдиної мега-бази даних, де зібрані персональні дані всіх пільговиків, ветеранів та працівників сектору безпеки країни — це величезна мішень. В умах повномасштабної війни злиття такої бази або її блокування внаслідок ворожої хакерської атаки може повністю паралізувати пасажирські перевезення в країні на дні чи навіть тижні.
Держава дає собі час до літа 2028 року. З одного боку — це реалістично для розгортання системи. З іншого — це означає, що ще два роки на дорогах триватиме той самий хаос, «муніципальний егоїзм» та конфлікти в салонах. Проблема консервується ще на тривалий час, поки цифрові чиновники допишуть софт.
Читайте також:
Неупереджена журналістика, експертний аналіз, обґрунтовані думки. Тільки перевірена інформація на нашому сайті та в наших соцмережах.
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз