Бути з владою на відстані витягнутої руки, — редактор "Обріїв Ізюмщини"

Telegram канал Балаклія Gromada Group

Facebook сторінка Балаклія Gromada Group

"Обрії Ізюмщини" знайомі кільком поколінням мешканців Ізюмського району. Майже безперервно газета видавалася від 1919 р. і тривалий час була головним друкованим органом місцевої влади. Нашим дідусям і бабусям, батькам вона була знайома як "Радянське життя", з 1991 р. назва була змінена на сучасну, і видання нині має статус громадсько-інформаційного.

Переоцінити значення друкованої газети насправді складно. Навіть в умовах доступності електронних медіа залишається значний відсоток людей, які з різних причин надають перевагу саме звичному друкованому формату. А багаторічний досвід редакторів, виважена і політично незаангажована позиція, цікаві і сучасні матеріали, доступність друкованої газети через численні точки продажу навіть в умовах війни і відновлення Ізюмщини сприяють популярності видання.

"Обрії Ізюмщини" мають також електронну версію, редакція постійно наповнює офіційну Facebook сторінку, Instagram, YouTube та Telegram-канал, сайт газети. Це надзвичайно важливо в нинішніх умовах війни, коли тисячі мешканців району, які вимушені проживати далеко за його межами, мають можливість знайомитися зі звичним і рідним виданням.

Редакція "Обріїв Ізюмщини" працює в Ізюмі, друкує газету видавничий будинок у Балаклії БАЛДРУК. Після реформи 2020 р., коли до Ізюмського району увійшли території колишніх Ізюмського, Балаклійського, Борівського і Барвінківського районів та міста Ізюм, перед газетою постали нові виклики. На сьогодні матеріалів з віддалених від Ізюма громад району в газеті майже немає. Можливо, штат редакції згодом буде розширено і такі матеріали стануть постійними або в районі з'являться нові друковані медіа, на які чекає аудиторія.

Пропонуємо для ознайомлення інтерв'ю з видавцем "Обріїв Ізюмщини" Костянтином Григоренком, повна версія якого доступна на ресурсі Ґвара Медіа.

«Обрії Ізюмщини»: як локальні журналісти розповідали правду про регіон, ризикуючи життям

Після початку повномасштабного вторгнення РФ 5 березня 2022 року Костянтин евакуювався до свого друга у Буськ на Львівщині. В Ізюмі тоді вже були серйозні обстріли, російська армія окупувала частину міста.

Журналіст продовжував активно наповнювати сайт газети інформацією з окупованого міста, яку збирав від місцевих — тих, кому вдалося виїхати, й тих, хто залишався в Ізюмі.

Знаючи, наскільки цінною була ця інформація, Костянтин намагався знайти будь-який спосіб донести її до ізюмчан. Він розповідав про ситуацію в Ізюмі національним ЗМІ та звертався до своїх земляків.

— Виїхав 5 березня і вже наступного дня на лівому березі Сіверського Дінця, де я мешкав, були окупанти. Не можна було залишатися, адже я публічна особа – депутат шести скликань та редактор, якого всі знають. Я розумів, що до мене прийдуть.

Росіяни зайшли в місто вже з готовими списками — у них був я. Очевидці бачили моє прізвище на блокпостах. Коли перевіряли, один знайомий підтвердив, що справді бачив прізвище Григоренка. Сумнівів щодо виїзду не було.

Коли сиділи у підвалі, Ізюм обстрілювали з авіації, скидаючи бомби на місто. Прилітало всюди – палала електропідстанція, яка живила частину Ізюма, також місцева нафтобаза. Тоді ж дружині прийшла SMS: незнайомі люди цікавляться, хто такий Костянтин Григоренко. Після цього ми й вирішили, що треба евакуйовуватися. Сьогодні розумію, що ми прийняли правильне і своєчасне рішення.

Якийсь час в Ізюмі я підіймався по драбині та з телефону публікував новини, але зв’язок погіршувався, дротового інтернету не було.

— Як вдавалося працювати в евакуації? Де шукали новини?

— У перші місяці працював десь по 20 годин щодня. Не спав, шукали по запиту «Ізюм». Найцінніше: коли ставив новини, мені телефонували ізюмчани, яких я навіть не знав. Вони знаходили можливість передавати інформацію. Тоді ж мене знайшли наші правоохоронні органи — їх цікавила інформація про розташування російських військ. Дали постійно тримав з ними зв’язок і вони дивувались, звідки я знаходив інформацію.

У серпні 2022 року в місті фактично неможливо було нікому зателефонували, мережу глушили. Було лише кілька точок в Ізюмі, де люди ловили мобільний зв’язок на пагорбах, але потім росіяни і це прикрили. Згодом почали виїжджати за 15 км у Комарівку і звідти прям в полі знаходили місця, де була мережа.

Далі за посиланням

Читайте також:

Як працюють сапери на Балаклійщині (відео) 

Балаклійський педагогічний фаховий коледж запрошує на навчання

Щоб балаклійці отримали компенсації, ми працюємо без вихідних — Карабанов

Покинута військова техніка є небезпечною

Telegram канал Балаклія Gromada Group

Facebook сторінка Балаклія Gromada Group